Тепер, місце де розташований храм, зветься передмістям Зварич, а в XV-XVI століттях це був майже центр древньоруського міста. Церква є однією з найкращих взірців древньої дерев’яної галицької архітектури. Храм був церквою солеварні. Церква на цьому місці згадується у документах 1496 року, та в 1499 році її спалили татари під час набігу на місто. З XV століття збереглися зруби вівтаря, нави та бабинця до карнизу.

 Храм, який зараз височить в Зваричі, було споруджено в 1613 році, про що свідчить надпис на поперечній балці між кроквами нави. За іншою версією, рік спорудження храму є 1661, про що свідчить напис:«создася іюлія дня 6 року божого 1661», біля входу на хори церкви. В 1961 році церква була закрита. В 1970-1971 роках церкву реставрували під керівництвом архітекторів Івана Могитича та Ігора Старосольського, художників:  А.Ерко, Петро Лінинський, Наталі Сліпченко, та перетворили у музейний об'єкт.

Церква класично тридільна, до 1661 року була одноповерховою. В 1661 році над бабинцем споруджено каплицю Івана Предтечі, так храм отримав ще один ярус та галерею у цьому другому ярусі. Каплиця споруджена над бабанцем та далі на захід нависає над галереєю першого ярусу спирираючись на потужні стовпи. До каплиці ведуть стрімкі дерев’яні сходи зліва від головного входу. Особливістю храму є те, що широке піддашшя оперізує наву та вівтарь, а бабинець має дуже велику криту галерею.

Середня частина храму (нава) значно переважає по висоті бабинець та вівтарь і завершується чотиригранним пірамідальним верхом. Церква ремонтувалася у 1715 році. А в 1823 році храм отримав новий фундамент. Вхід в храм пролягає через притвір висотою у 2,5 метри, далі бабинець висотою 12 метрів, а ще далі через трикутний виріз вівтарної частини храму.

Неподалік від церкви, ближче до дороги, височить дерев’яна дзвіниця храму. Квадратна в плані, у три яруси, споруда є пам’яткою архітектури національного значення. Споруджено дзвіницю в 1661 році. Висота дзвіниці складає 25 метрів. Перший ярус дзвіниці оперізує піддашшя.