Святоспасівська церква була споруджена в XII—XIII столітті і входила до південної оборонної лінії Галицько-Волинського князівства. І хоч зараз від храму не залишилося і сліду, Михайло Рожко, виконав гіпотетичну реконструкцію храму, яку можна побачити на його малюнку. Поблизу каменя знаходяться древні поховання монахів. На деяких з хрестів ще збереглися витесані написи. У підніжжі каменю було знайдено фрагменти посуду Висоцької культури (ХІ-VII ст. до н. е.), та періоду Галицько-Волинського князівства (ХІ-ХІІІ ст.). Можливо в ХІ-VII ст., з західного боку на Камені, була зроблена ніша у формі серця (для культових служінь). Ймовірне припущення, що із слов'янських часів походить й стародавня назва гори, де зараз височіє монастир «Рожаниця».

Дослідниками встановлено, що язичницькі божества Роду (Рожаниці) у наших далеких предків ототожнювалися з процесом родючості і народження. В глибині Рожаницької гори, на схід від Каменя, знаходяться дві печери із слідами людської діяльності. Дослідженнями Бродівського краєзнавчого музею у 2001 році встановлено, що вони мали природне походження і в давнину могли використовуватися як печерні церкви або каплиці.

Однак, на початку XVIII ст. звідти почали видобувати камінь для спорудження монастирських оборонних укріплень, вирізаючи його за допомогою пил і відлупуючи залізними і дерев'яними клинами. Така вона була, ще одна дерев’яна церква України. Ї хоч її вже давно немає, та українці пам’ятають про це сакральне місце.